З-поміж мистецьких достойників, нині сущих у Шевченковому краї, одне з найпочесніших місць належить Івану Васильовичу Фізеру. Наділений Богом і батьками вражаюче різнобічним талантом мистця, він створив гідний подиву творчий доробок із різних видів і жанрів образотворчості. Нещодавно заслужений художник України, очільник обласної організації Національної спілки художників України відзначав 65-річний ювілей.
Детальніше про життєвий і творчий шлях митця в матеріалі газети «Черкаський край».
 
Шляхдо мистецтва

Між закарпатськими Свалявою і Хустом серед казково гарних, вкритих ніжними смерічками й солідними буками гір, начебто загубилося крихітне сільце Лопушанка зі жменькою хиж. Утім, цьому поселенню випало бути вписаним у анали національного образо­творення, адже тут рідні пенати сучасного митця Івана Фізера. Він народжений 17 червня 1953 року й став первістком у багатодітній родині, де зростало п’ятеро дітей. Особливих статків у Фізерів не було, проте й не бідували: батько Василь Васильович, знаний лопушанський газда, заробляв на хліб насущний тяжкою працею лісоруба, а мати Марія Юріївна гнула спину на колективному полі. До речі, саме від своєї мами — вправної майстрині-вишивальниці — Іванко отримав перші в житті уроки краси. Закінчив місцеву початкову школу й подався до сусіднього села Дусино, аби продовжити навчання в тамтешній десятирічці. Чотири роки щоденно, у спеку й хуртовину, горами й лісами, «форсуючи» річку Дусинку, долав трикілометровий шлях до школи та у зворотному напрямі. Учився охоче, демонстрував неабиякі успіхи, а всі канікули проводив у лісі, допомагаючи батькові. Бути б йому простим лісорубом, продовжувати справу батька й діда та, дякувати Богу, талант майбутнього майстра заіскрився уже в шкільні роки. А виявив його перший учитель образотворчості І.І.Гучкович (пізніше — заслужений майстер народної творчості), який залучив Івана до занять у гуртку дереворізьблення, спонукав до набуття фахової художньої освіти.
Талановитий учень пристав на пропозицію улюбленого наставника й розпочав навчання в Ужгородському училищі декоративно-прикладного мистецтва. І тут Фізеру пощастило з учителями: він навчався образотворенню у легендарного В.І.Свиди — народного художника й Шевченківського лауреата. А ще брав уроки в фундатора закарпатської художньої школи, народного художника Ф.Ф.Манайла. Великі мистецькі достойники дали високу оцінку першим художнім пробам Івана і це окрилило юнака, сподвигло на вражаючу творчу самовіддачу. Він годинами пропадав у майстерні, намагаючись виконати рекомендації наставників та шукаючи власний шлях у мистецтві. Виконуючи військовий обов’язок, служив у ракетних військах. Довелося йому попрацювати й на Львівському заводі ВТО «Електрон» інженером з естетики.
Проте пріоритетом майбутній достойник вважав саме образотворення й ні на хвилю не збавляв обертів творчих пошуків та особистого самовдосконалення. Вступив до провідного мистецького вишу України — Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. Тут він навчався у відомого скульптора І.В.Якуніна, яскравого представника львівської школи С.Г.Коропчака, а також глибокого мистецтвознавця, професора й Шевченківського лауреата В.А.Овсійчука, брав участь в організації художніх виставок. У числі небагатьох випускників Іван Васильович отримав диплом із відзнакою. А ще неабияк захопився фехтуванням на рапірах, став переможцем багатьох змагань і виконав норму кандидата в майстри спорту. З огляду на це та на його неабияку сценічну імпозантність (а він високий і кремезний брюнет), Фізера було запрошено дублером виконавця ролі головного героя в шалено популярному радянському фільмі «Д’Артаньян і три мушкетери».

У краї Шевченковому
Рік 1980 став знаковим не лише у творчій долі на той час молодого художника, а й у перебігу мистецьких подій у нашому краї. І.Фізер прибув на роботу до Черкас і відтак Шевченків край отримав майбутнього лідера образотворчості. Упродовж 16 років працював художником декоративно-прикладного мистецтва Черкаського художнього комбінату. Тут його побратимами по творчому цеху були Микола Теліженко, Віктор Крючков, Олександр Костогриз, Іван Лавріненко. Іван Васильович вражав усіх невгамовністю й творчою плодючістю, він щодень відточував майстерність, черпаючи зі скарбниці досвіду мистецьких корифеїв і своїх кумирів: українця А. Архипенка, румуна К.Бринкуша, француза А.Майоля. У 1986 р. закарпатець набув членство в Спілці художників, а переконливим свідченням його авторитету серед мистецького загалу стало обрання в 1996 р. відповідальним секретарем обласної організації спілки.
Свою багатогранну творчу працю успішно поєднував із викладанням на створеній у Черкаському національному університеті кафедрі образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва. Яких тільки навчальних курсів не довелося викладати Івану Васильовичу! Серед них — «Декоративно-прикладне мистецтво», «Малюнок», «Скульптура», «Кольорознавство». Студенти мають у його особі мудрого наставника і старшого друга, котрий щедро ділиться своїм даром Божим. Доцент І.Фізер написав і кілька навчально-методичних посібників, зокрема, «Колір в інтер’єрі житлових приміщень», «Українська витинанка», «Оптичне та механічне змішування».

Феномен Івана Фізера
Головною справою його вкрай насиченого життя залишається художня творчість. Відомий мистець уже встиг залишити надзвичайно потужний слід у сучасному образотворенні. Пензлю та різцю майстра належить понад тисяча творчих робіт: скульптур, картин, графіки; у його активі 17 персональних виставок. Не може не вражати багатогранність творчих уподобань і доробку митця, оповідь про це вартує окремої солідної книги. 
Далеко не кожному щастить мати свій власний стиль образотворчості, Фізерові ж удалось його знайти. Коли запитують, який край рідніший — карпатський чи наддніпрянський, Іван Васильович відповідає образно: «У птаха — два рівноцінні крила, і для мене ці два куточки землі української однаково милі». І додає: «В Карпатах я народився, а на Черкащині пригодився!». Дійсно, оригінальність творчого почерку художника полягає насамперед у тому, що закарпатські народні образи апробовані ним на наддніпрянському ґрунті, а Україна постає в його творах всеосяжною у просторі й тривимірною в часі.
І.Фізер сказав своє вагоме слово насамперед у галузі художньої пластики. Ще з юних літ займається дереворізьбленням, у великій пошані в нього й кераміка з використанням шамотної глини, скульптурні композиції. Ці малі форми Фізерового образотворення вражають глибокою символікою й пластичною вишуканістю. Вже стали класикою його роботи «Господарі гір», «Хлібодари», «Двадцятий вік» (дерево), «Марія», «Вогонь Карпат» (шамот), «Портрет Данила Нарбута» (шамот, солі, дерево), «Ярило» (бронза).
Іван Фізер знаний в Україні й за її межами завдяки ще одному виду мистецтва — графіці, яка в його виконанні є такою ж самобутньою і цікавою. При цьому він послуговується не лишень традиційним для неї чорно-білим стилем, а й подає повноколірну гаму. У графічних роботах — мало не все багатоманіття життя: тут і постать лісоруба (рідне від батька й діда), і наш національний пророк Т.Шевченко, і дивовижної вроди дівчата, і розкішний Святвечір, і Покрова, з’єднаний в один образ козак Мамай і карпатський легінь, і «окарпачена» Маруся Чурай, а ще такий близький авторові типаж матері — справжньої української мадонни.
Усебічно обдарований, І.Фізер потужно заявив про себе й у малярстві. Полотна митця виділяються з-поміж інших експресивною технікою, яскравістю барв, виразним новаторством та тематичним різноманіттям. Вони сповнені ностальгійними почуттями за рідним карпатським краєм і водночас дихають синівською любов’ю до Наддніпрянщини з її казково гарними плесами, вербами, білосніжними хатинами («Осінь у Карпатах», «Хата в Медведівці», «Церква в Суботові» та ін.).
Порівняно нещодавно Майстер захопився сніцарством — сакральним дереворізбленням. Втіленням його творчого задуму й талановитих рук стали майстерно виконані іконостаси для Свято-Преобреженського собору в м.Біла Церква, храму Св. апостола Івана Богослова в м.Бровари, церкви Св. апостолів Петра і Павла в м.Чигирин, Свято-Іллінської церкви у с.Суботів. Ці унікальні роботи І.Фізера спонукають до роздумів про вічне, формують святість почуттів.
Іван Фізер є визнаним авторитетом і в монументальному мистецтві. Він став автором численних пам’ятників, що прикрашають вулиці, бульвари, парки і сквери обласного центру. Біля Національного університету височить пам’ятник патрону цього закладу Б.Хмельницькому, обабіч Троїцького собору — погруддя генерала Момота, у парку 700-річчя Черкас — монумент прикордонникам усіх часів, перед будівлею технологічного університету — пам’ятник «батькові» української конституції М.Сироті. Скульптором створені також пам’ятники пожежникам (біля міської пожчастини) і незабутньому В.Симоненку (у фойє редакції газети «Черкаський край»). А жителі села Благодатне (Золотоніщина) завдячують Івану Васильовичу фундаментальним пам’ятником Матері. Згодом за проектом Фізера біля обласної філармонії з’явиться пам’ятник співачці, Герою України Р.Кириченко. Не зайве нагадати, що митець створив і низку меморіальних дощок, зокрема, народній артистці О.Павловській, народному художнику Д.Нарбуту, народному учителеві О.Захаренку.
Іван Васильович щасливий тим, що має соратників і мистецьких однодумців у колі родини. Адже ж саме з образо­творчістю пов’язали життєві долі син Іван і донька Марія. Обоє набули членства у Національній спілці художників України і вже записали у свій актив персональні виставки. А муза Івана Васильовича, його дружина Євгенія Борисівна, все життя проектувала художнє оздоблення тканин.
Свій некруглий ювілей заслужений художник зустрічає в розквіті творчих сил, сповнений новими планами й задумами. Тож козацького йому здоров’я, хай усе вдається, що задумалося, а на радість шанувальникам його унікального таланту та в ім’я України народжуються нові Фізерові твори!

 


Голова спортивної студентської спілки вітає чемпіонку світу з панкратіону

Як голова відокремленого підрозділу спортивної студентської спілки Детальніше

Міжнародний день студентського спорту відзначили флешмобом із підтягування

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького приєднався Детальніше

Студенти-екологи взяли участь в акції «Міжнародний день чистих берегів»

Студенти 4-го курсу навчально-наукового інституту природничих наук Детальніше

НАЗЯВО — комплексний мотиватор діяльності для українських ЗВО

Перший проректор Черкаського національного університету імені Богдана Детальніше

Черкаський національний розвиває співпрацю з корпорацією «UKRAVIT»

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького традиційно Детальніше

Майбутні художники змагалися в майстерності на пленері

У Черкаському національному університеті імені Богдана Хмельницького Детальніше

Студенти Черкаського національного стали учасниками літніх курсів із польської мови та культури

Студенти навчально-наукового інституту іноземних мов вдосконалили мовні Детальніше

До Дня міста студенти ЧНУ малювали Черкаси та виготовляли листівки для онкохворих дітей

Студенти кафедри образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва Черкаського Детальніше
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
  • 11
  • 12
  • 13
  • 14
  • 15
  • 16
  • 17
  • 18
  • 19
  • 20
  • 21
  • 22
  • 23
  • 24
  • 25
  • 26
  • 27
  • 28
  • 29
  • 30
  • 31
  • 32
  • 33
  • 34
  • 35
  • 36
  • 37
  • 38
  • 39
  • 40
  • 41
  • 42
  • 43
  • 44
  • 45
  • 46
  • 47
  • 48
  • 49
  • 50
  • 51
  • 52
  • 53
  • 54
  • 55
  • 56
  • 57
  • 58
  • 59
  • 60
  • 61
  • 62
  • 63
  • 64
  • 65
  • 66
  • 67
  • 68
  • 69
  • 70
  • 71
  • 72
  • 73
  • 74
  • 75
  • 76
  • 77
  • 78
  • 79
  • 80
  • 81
  • 82
  • 83
  • 84
  • 85
  • 86
  • 87
  • 88
  • 89
  • 90
  • 91
  • 92
  • 93
  • 94
  • 95
  • 96
  • 97
  • 98
  • 99
  • 100
  • 101
  • 102
  • 103
  • 104
  • 105
  • 106
  • 107
  • 108
  • 109
  • 110
  • 111
  • 112
  • 113
  • 114
  • 115
  • 116
  • 117
  • 118
  • 119
  • 120
  • 121
  • 122
  • 123
  • 124
  • 125
  • 126
  • 127
  • 128
  • 129
  • 130
  • 131
  • 132
  • 133
  • 134
  • 135
  • 136
  • 137
  • 138
  • 139
  • 140
  • 141
  • 142
  • 143
  • 144
  • 145
  • 146
  • 147
  • 148
  • 149
  • 150
  • 151
  • 152
  • 153
  • 154
  • 155
  • 156
  • 157
  • 158
  • 159
  • 160
  • 161
  • 162
  • 163
  • 164
  • 165
  • 166
  • 167
  • 168
  • 169
  • 170
  • 171
  • 172
  • 173
  • 174
  • 175
  • 176
  • 177
  • 178
  • 179
  • 180
  • 181
  • 182
  • 183
  • 184
  • 185
  • 186
  • 187
  • 188
  • 189
  • 190
  • 191
  • 192
  • 193
  • 194
  • 195
  • 196
  • 197
  • 198
  • 199
  • 200
  • 201
  • 202
  • 203
  • 204
  • 205
  • 206
  • 207
  • 208
  • 209
  • 210
  • 211
  • 212
  • 213
  • 214
  • 215
  • 216
  • 217
  • 218
  • 219
  • 220
  • 221
  • 222
  • 223
  • 224
  • 225
  • 226
  • 227
  • 228
  • 229
  • 230
  • 231
  • 232
  • 233
  • 234
  • 235
  • 236
  • 237
  • 238
  • 239
  • 240
  • 241
  • 242
  • 243
  • 244
  • 245
  • 246
  • 247
  • 248
  • 249
  • 250
  • 251
  • 252
  • 253
  • 254
  • 255
  • 256
  • 257
  • 258
  • 259
  • 260
  • 261
  • 262
  • 263
  • 264
  • 265
  • 266
  • 267
  • 268
  • 269
  • 270
  • 271
  • 272
  • 273
  • 274
  • 275
  • 276
  • 277
  • 278
  • 279
  • 280
  • 281
  • 282
  • 283
  • 284
  • 285
  • 286
  • 287
  • 288
  • 289
  • 290
  • 291
  • 292
  • 293
  • 294
  • 295
  • 296
  • 297
  • 298
  • 299
  • 300
  • 301